У нас дві новини – за класикою жанру – хороша і погана. Хороша: туалети у Гадячі є: і на Черьомушках, і на Заярі, у Центрі, біля річки, і на вокзалі. Погана: не скрізь можна задовольнити свої фізіологічні потреби. І якщо гадячанин може ще вибрати: віднести своє добро у туалет на центральному базарі чи добігти-доїхати до центру, то туристу або людині, яка вперше у місті ой як нелегко знайти більш-менш пристойну вбиральню. Гадяч.City пройшовся по громадським туалетам Гадяча і повернувся зі справжнім гонзо-репортажем. Та там усе: і сльози, і радість, і розчарування. До речі, про сльози, щира правда.
Ми довго думали, із якого туалету розпочати. Звісно, можна показати громадську вбиральню на дитячому майданчику, що біля Маркетопту. Але все таки вирішили свій топ розпочати із найтрешовіших і найбогозабутіших туалетів міста, туди куди, лячно ступити, але коли припече – немає вибору.
Територія центрального ринку зараз нагадує кадри якогось апокаліптичного фільму: старі залізобетонні конструкції упираються у небо, розвалені торгові місця, порепаний асфальт і металева сфера під торговим рядом – прообраз сучасного МАФа. Проте відомий ринок не лише своїми конструкціями – варто лише піти у кінець базару, той, що від сторони підстанції і ви одразу перенесетеся із двадцять першого століття у п’ятнадцяте. Ні, не лише тому що сюди гадячани викидають сміття. Запах — пекельний аромат, що виїдає очі —це машина часу, яка переносить вас на типову середньовічну вулицю: дами і місьє виливали фекалії прямо із вікон помешкань на вулиці міст. Якщо по відчуттях вимірювати запах у туалеті на центральному базарі, то цей аромат отримує свої заслужені 10 із 10.
Варто пам’ятати, що якщо ви вирішили відвідати тут туалет, потрібно бути трішки акробатом цирку Дю Солей, трішки перевізником у потойбіччя Хароном — подейкують, що крім весла, той мав гострий погляд.
Адже якщо описати, що робиться всередині, то окрім жах жахнючий нічого не спадає на думку. Але, люди як не дивно сюди йдуть. Причому жіноча частина захаращена і ем, використана під туалет усієї площі по всьому периметру, то у чоловічій можна ще вільно дихати і навіть роздивитися поганенькі потуги гадяцьких малювальників стріт-арту. Воно й не дивно, адже до чоловічої частини потрібно ще дістатись, обійти будівлю. Тож усі на горіхи отримує жіноча половина.
Якщо Гетьманська — це мааааленький прообраз Бродвею, то Великий круг — перетин усіх шляхів не лише гадячан, а й жителів сіл. Поряд лікарня, критий ринок. До речі, про ринок. Тут також є туалет. Але відвідавши його, потрібно шукати якусь бабусю-шептуху чи бігти у "Єву", щоб купити який поганенький дезодорант. Адже запах, який стоїть на туалеті сміливо можна використовувати як біологічну зброю. Хоча деякий жирний плюс у цьому туалеті є — на відміну від туалету на ринку, де торби і сумки можна тримати хіба у зубах, тут потурбувалися про комфорт і поставили підставочку. Це так мило.
Ну а якщо ви все таки норовливі і вам хочеться більшого комфорту, більш менш нормальний дворовий туалет є, але його треба пошукати. А помандрувати потрібно аж на територію міської лікарні.
Сам туалет у народі називають "біля моргу". Проте грізна назва аж ніяк не відбивається на самій суті туалету. Це найохайніший і найчистіший серед усіх туалетів міста. А запах, ну він же у Африці запах. Ну і його відвідувачам варто не помилятися, куди цілитися, адже дірка зовсім не тієї форми, яку можливо, вигадує уява відвідувача туалету.
Як пахнуть ворота міста
Туалети на наших автостанціях то окрема розмова, та і мабуть кожен, хто після автостанційного туалеті заходив до салону автобуса думав: чи дійсно від мене аж так смердить, чи то тільки здається. І туалет на гадяцькій автостанції не пас задніх. Але на диво, туалет на гадяцькій автостанції приємно здивував: все чистенько, запаху зовсім не було чути. Принаймні на жіночій частині.
А от чоловіча… Кілька хвилин ми не могли зрозуміти, що ж це за жолобок під стіною у чоловічому туалеті, поки не здогадалися: це ж так облаштували пісуар! Але для честі автостанції, у інших громадських туалетах навіть не додумалися і до такої конструкції, щоб не ущемляти права чоловіків.
Якщо вже заговорили про «ворота» міста, а зазвичай, цю функцію виконують авто- і залізничні вокзали, ми помандруємо так, саме на Гадяцьку залізничну станцію. Хоч вона і тупикова, але часом сюди все ж таки заїжджають пасажири або заходять туристи – це один із краєзнавчих об’єктів міста. Але одразу попереджаємо: не напивайтеся і не наїдайтеся перед поїздкою на вокзал. Тому що ви просто не влізете у туалет, тому що він зачинений. І не просто зачинений, а заварений ось такими ґратами.
А ось у туалету, що на міському кладовищі, зовсім стиль мінімал. І якось навіть страшно заходити туди, тому що здається він упаде від твого подиху.
У Гадячі живуть спайдермени. Принаймні такий висновок можна зробити, якщо заглянути у туалет, що знаходиться у міському парку. Або у деяких представників гадяцького соціуму викривлені поняття про позу, у якій потрібно справляти нужду. Ну наскільки це важко підняти ногу вище своєї голови та ще й балансувати, аби не втрапити іншою ногою дірку! Словом, аж гордість бере, що серед над живуть люди із надможливостями. На щастя, діяльність спайдерменів швидко прибрали комунальники.
Але звісно, є промінчик надії серед усіх туалетів міста — громадська вбиральня на дитячому майданчику. Тут тобі й руки можна помити, і відвести душу у комфортних умовах. Але про приватність якось не має і мови — кабінки якісь дивні, без дверей. Тож або потрібно заходити самому або із подружкою. Крім того, на вас чекає атракціон небаченої щедрості — зайти у туалет можна безкоштовно, принаймні нас ніхто не ганяв. Хоча на дверях висить табличка про плату у 4 гривні.
Хто орендар — того й туалет
Про проблему громадських туалетів ми поговорили із заступником міського голови Віталієм Ракочієм.
Посадовець визнає: вона дійсно існує, але іноді вона не залежить від міської ради. Наприклад, виявляється, за туалетами на базарах повинні слідкувати орендарі. Тобто вони не лише орендують землю, а й так би мовити відходи життєдіяльності людей. І слідкувати за туалетами — це їхня компетенція.
А от на залізничній станції туалет довелося закрити, тому що і місцеві почали викидати сміття.
— Коли я став профільним заступником, почав з’ясовувати проблеми комунальної сфери. І відсутність нормальних туалетів — одна із них. Гадячани скаржаться, що туалетів немає, але вони є. Наприклад, той жде туалет на дитячому майданчику, — розповідає Віталій Ракочій. — Десь місяць тому у мережі пройшла хвиля невдоволення від гадячан, буцімто у місті немає туалету. Хоча громадський з нормальними умовами є на майданчику. І коли я зайнявся цим питанням, виявив, що цей туалет фактично без господаря — майже півтора десятка років тому його якось на договірних умовах передали у користування місцевому підприємцю, який орендує, землю на майданчику. Але за новим законом про оренду державних і комунальних будівель орендарі мають брати участь у аукціоні. Навіть якщо лот — це громадський туалет.
Віталій Ракочій говорить, що це б дало вирішити проблему — так буде відповідальний за цей туалет, а гадячани отримають нормальну громадську вбиральню, у яку можна увійти людиною і вийти звідки також людиною, а не просякнутою запахами відходів.
А як щодо карти?
У наш час цифровізації і діджиталізації ми вже звикли до того, що всю інформацію можна знайти на просторах інтернету. Коли людина приїздить у незнайоме місто, перше, куди вона заходить — це додаток Google Maps. Або у простонародді гуглівські карти. Це дуже класна річ, адже тут не лише можна прокласти маршрут, а й знайти музеї, готелі чи магазини. А от туалетів ви не знайдете. Принаймні коли ми шукали на гугл-картах туалет у Гадячі у результаті пошук спрямував нас в одне місце — на заправку на Героїв Майдану. А ось у Києві створили навіть електронну карту громадських вбиралень. Проте тут зафіксовані лише туалети, які знаходяться у центрі міста.
Тож якби навіть в ідеалі наші гадяцькі туалети були ідеальні, їх потрібно пошукати немісцевим, адже знають про їхнє розташування лише гадячани.
Але є у Гадячі ще один вихід, для тих, кому потрібно до туалету — можна попроситися у кафе чи магазин. Проте не скрізь вам будуть раді.
