Український центр суспільних даних проводив дослідження відкритих даних ЄДРПОУ «Жінки та чоловіки на керівних посадах України» із 2017 року. За три роки ми можемо прослідкувати динаміку цих результатів.
Що говорять цифри
Зібрані дані досить цікаві. Наприклад, загальне співвідношення чоловіків і жінок серед керівників та ФОП залишається практично незмінним із 2017 року — близько 60% чоловіків і 40% жінок. Частка жінок у бізнесі зросла на 0,5 %.
У містах і селах частка чоловіків і жінок у бізнесі рівна, але чим більше місто, тим зменшується частка жінок-підприємиць. Наприклад, у невеликих містах (від 15 до 70 тисяч населення) їхня кількість становить 50,7%.
Понад 35% підприємиць належить до роздрібної торгівлі. Дослідники зазначають, що частка жінок зростає більше у тих сферах, де жінки й так мали сильні позиції, наприклад, у тій же освіті. Компанії, єдиними власницями яких є жінки, становлять лише 3% серед 330 найбільших за виручкою в Україні.
Фото: Український центр суспільних даних
Представництво жінок серед керівництва юридичних-осіб і фізичних осіб підприємців коливається від 33% у Києві до 44% у Луганській області. На Полтавщині кількість керівниць і ФОПів ставить 42,35%, із них 31,74 % — це керівниці, 48,1% – фізичні особи-підприємиці.
Найбільша частка підприємців зайнята оптовою і роздрібною торгівлею – 46% . Причому більшість із них займається роздрібною торгівлею – із яток, на ринках, у неспеціалізованих магазинах — і в ній суттєво переважають жінки. У той час як в оптовій торгівлі частка чоловіків є вищою, а у торгівлі автотранспортними засобами чоловіки мають абсолютну перевагу.
Секції, де найбільше зростає відсоток жінок-підприємниць (ФОП), — ті самі, що і для реєстру загалом («Освіта», «Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги», «Державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування», «Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок», «Надання інших видів послуг», «Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування», а також «Інформація та телекомунікації»). У цих галузях частка жінок зросла на 3% і більше.
Щоб зробити таке дослідження, Українському центру суспільних даних довелося застосовувати дуже багато інструментів: лише наприкінці минулого року Кабінет Міністрів України схвалив розроблений Держстатом перелік індикаторів у розрізі яких буде здійснюватися збір даних для моніторингу. Визначені 266 індикаторів, із яких 104 формуватимуться Держстатом, а решта – іншими органами державної влади та установами.
Фото: Український центр суспільних даних
Дійсно, коли ми хотіли дослідити, у яких сферах задіяні підприємиці Гадяча, це зробити виявилося неможливо, адже зараз у місті немає органу, який відповідає за збір статистични даних. Але з особистого спостереження, не вдаючись до цифр і аналітики, у Гадячі також більшість жінок зайняті у торгівлі. Є кілька жінок-підприємиць у сфері сільського господарства. Уся б’юті-сфера і сфера харчування – це також жінки. У той час як чоловіки зайняті у сфері транспортних перевезень, продажу автотоварів та сільського господарства.
Проте у бізнесу є й інший бік медалі – власній справі віддаються жінки, часто обмежуючи час на родину і на себе. Особливо у той час, коли поняття бізнесу лише зароджувалося.
Гадяч.Сity поспілкувався із Людмилою Горбун, власницею магазину одягу і товарів для дітей «Карапуз», щоб дізнатися, через що їq довелося пройти, аби зараз триматися на плаву.
«Коли я розкисаю, згадую тебе»
Гадячанка Людмила Горбун у бізнесі із… 1994 року. Хоча, як зізнається жінка, їй із дитинства хотілося стати вчителькою трудового навчання. Зрештою їй вдалося це зробити: вона працювала майстринею виробничого навчання у СПТУ-27 (Лохвиця) – навчала учениць шити.
– У мене була схильність до цього. Коли ще навчалася, викладачі говорили, що я залишуся в них працювати, — каже пані Людмила.
Фото: Фото із особистого архіву Людмили Горбун
Проте жінка повернулася до Гадяча, вийшла заміж і народила доньку. Паралельно закінчила відділення режисури Гадяцького училища культури (зараз коледж культури і мистецтв). Вона вирішила зайнятися бізнесом саме тоді, коли він тільки зароджувався, але щоб розкрутитися, грошей не було.
– Ідей було дуже багато, чим зайнятися, але безгрошів’я було велике. І я почала шити на замовлення, робити квіти, словом – чим тільки не займалася. Найскладніше, — пригадує пані Людмила, — було починати все з нуля – без заощаджень і капіталу. Тому доводилося брати кредити.
Першим серйозним бізнесом стала торгівля на місцевому гадяцькому ринку – пані Людмила мала на базарі кілька точок із одягом, за яким «моталася» в інші міста.
– Я завжди слідкувала за своїми «колегами» – якщо у їхніх палатках я помічала такий же одяг чи навіть фасон, як у мене, я просто швидше збувала свій одяг, натомість привозила інший – мій товар мав відрізнятися від асортименту в інших палатках, — говорить підприємиця.
Зараз ми можемо купити будь-який дитячий одяг на будь-який смак: у місті чимало магазинів, які вам запропонують величезний вибір. Проте 20 років тому якісний дитячий одяг, та що говорити – просто дитячий одяг, було важко знайти. Винахідливі мами 90-х взяли у руки спиці і в’язали одяг для своєї малечі, перешивали і перекроювали.
– Я побачила, що ця ніша ще не зайнята і вирішила – чому б не зайнятися цим.
Проте мою ідею швидко перейняли, у людей були гроші, вони змогли дозволити собі відкрити магазин, – усміхається пані Людмила. – Ці люди відкрили магазин, а я залишилася на базарі. Проте я щиро вдячна їм, адже це підштовхнуло стати активнішою у бізнесі.
І за кілька років вона відкрила свій перший магазин – так званий «малий «Карапуз». Саме із ним асоціюється у гадячан «ера» становлення дитячих магазинів у місті: хоча він може й був не першим, але на слуху у людей був точно. Це зробило його відомим.
Ще більше «Карапуз» засвітися, коли десять років тому переїхав у більше просторе приміщення на Полтавській.
Жінка і бізнес: чим доводиться поступатися
Коли жінка відкриває свій бізнес – це у наш час уже звичайне явище. Але щоб його створити, мало яка зізнається, що доводиться пережити, аби його запустити. В українських родинах увесь побут і виховання дітей значною мірою тримається на жінках. Надто у малих містечках, у яких існує стереотип: жінка відповідає за хатню роботу, приготування їжі та виховання дітей.
Фото: Фото із особистого архіву Людмили Горбун
Але наша співрозмовниця була упевнена у собі, усвідомлювала, що хоче, і ставила собі мету.
– Відкрити магазин одягу було моєю мрією. Але заради неї доводилося багато працювати. Коли я відкрила «Карапуз», у мене фактично не було ніякої допомоги. Але це наскільки мене загартувало, що і зараз, коли мені щось потрібно, я ні в кого нічого не прошу, а роблю це сама. Вважаю, що я сильна жінка і, певне, саме це дало мені змогу рости. Мабуть, якби я була м’якшою, я б не досягла усього того, що маю зараз, – говорить Людмила Горбун. – Без вихідних, без відпочинку, без родини, я знала, якщо хочеш – потрібно просто працювати.
Вона зізнається, що єдине про що шкодує – що мало приділяла уваги доньці.
— На початку кар’єри я багато працювала і моя дитина була на вихованні у бабусь-дідусів. Мені зажди було тяжко на душі, що я мало даю уваги своїй дитині, але зупинитися я не могла, адже наша фінансова стабільність залежала тільки від мене. Хвала Богу, моя дитина виросла хорошою людиною. Зараз вона теж знає ціну грошам – і сама займається бізнесом, – каже пані Людмила.
Гендерна рівність у бізнесі
Гендерна рівність у бізнесі – це не лише про дослідження кількість чоловіків і жінок, задіяних у різних сферах економіки. Донедавна сфера бізнесу була прерогативою саме чоловіків, клуб, у який пробитися жінкам мало якій вдавалось. Що могла жінка-підприємиця отримати на прагнення мати свою справу? Зневажливе ставлення в упаковці вічнозеленої фрази «Куди вона лізе», «Що ти можеш, ти ж жінка».
Проте Людмила Горбун пригадує, що жодного разу їй не доводилося чути таких фраз про себе.
– Навпаки, маю знайомого підприємця, який колись сказав, що, коли розкисає, завжди згадує мене. Багато чоловіків мені говорили, що я є для них прикладом, – каже пані Людмила.
Жінка зізнається, що ніколи у житті їй не хотілося кинути свій бізнеc. Важкі моменти у будь-якій роботі були, є і будуть.
Але якщо хочеш чогось досягнути, потрібно працювати.
— На те ми й підприємці і підприємиці, щоб знайти вихід із будь-якої ситуації.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.
