За минулий рік у Гадяцькому райвідділі поліції зареєстрували 171 звернення із приводу домашнього насильства. П’ятнадцять із них – фізичне. Із усіх потерпілих лише чотири чоловіки, над якими, як стверджували вони, їхні дружини вчиняли психологічне насильство. Гадяч.City досліджує, наскільки тривожна ситуація із домашнім насильством на Гадяччині та що робити, коли від кривдника не можна втекти.
На першому місці – діти
Директор Гадяцького міського центру соціальних служб Володимир Возниця розповідає, що за минулий рік до Гадяцького відділу поліції було майже 200 звернень із приводу домашнього насильства.
Усі звернення, які реєструє поліція про насильство у сім’ї, вона одразу передає на міський центр соціальних служб, адже саме її працівники мають здійснити виїзди після звернення до сім’ї, де було вчинене насильство.
— Коли нам приходить сигнал, ми перевіряємо, чи є у родині діти, чи були вони свідками сімейного насильства. Тобто, якщо у родині, наприклад, є лише чоловік та дружина і дружина звертається до поліції із заявою, що чоловік чинить домашнє насильство, це вже не наша юрисдикція. Ми в першу чергу опікуємося дітьми, їхнім психологічним станом. На жаль, такі реалії, – говорить Володимир Возниця.
Пан Володимир пригадує, що на обліку знаходилося дві родини, до яких спеціалісти служб їздили систематично. Причому у одній родині матері суд призначив корекційну програму для кривдників.
Цю програму не так легко пройти, адже заняття мають відбуватися у спеціальних кризових центрах, а якщо таких немає, то організувати їх мають служби органів місцевого самоврядування. Знайти у маленькому містечку психолога і психіатра, який погодиться займатися із жінкою, яка б’є свою дитину, не так легко. Але мати все таки пройшла цю програму, яка тривала пів року.
Доки мати проходила програму, дитина перебувала у місцевому ліцеї-інтернаті.
Ще у одній родині батько побив матір на очах у дітей. Родина багатодітна, батьки розпивали спиртні напої і під час сварки стали з’ясовувати стосунки, які завершилися стусанами. Жінка звернулася до поліції. Із батьком провели соціальну роботу. Зараз у сім’ї начебто мирно, але вона все одно знаходиться у полі зору соціальних служб.
Розлучення не значить вихід
За даними Нацполіції, за минулий рік надійшла 101 тисяча викликів через домашнє насильство. Це пояснюється тим, що під час карантину проблема домашнього насильства стала гострішою, оскільки сім’ї постійно перебували вдома. Крім того, ще одним фактором, що вплинув на кількість звернень, стало те, що зараз суспільство більше стало ознайомлене із тим, які ознаки є у домашнього насильства і куди звертатися, аби повідомити про його випадки.
— Домашнього тирана навіть через припис не можна вигнати із дому. Тобто можна, але лише на 10 днів, – говорить Володимир Возниця. – У нас був випадок, коли чоловік із дружиною після розлучення й далі проживали разом. Одного дня чоловік позрізав усі замки і поставив свої. Дружина заявила в поліцію. Чоловіка забрали в ізолятор тимчасового тримання. Але ж він повернувся.
Що робити, якщо немає де жити
Ще у серпні 2018 року набула чинності постанова про затвердження типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі. Створювати притулки мають органи місцевого самоврядування, причому таким притулкам можуть допомагати фізичні особи, неурядові організації та благодійні фонди.
Проте із такими притулками не все так просто, адже їх на всю Україну, за словами Уповноваженої Верховної Ради із прав людини Людмили Денисової станом на грудень 2020 було лише 34.
У Гадячі немає такого притулку, але у Гадяцькій міській раді є програма підтримки сім’ї, забезпечення гендерної рівності та протидії торгівлі людьми у Гадяцькій громаді, розрахована на 2020-2023 роки. За нею міська рада співпрацює із полтавським Центром для жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах «Світло надії». Поки що за ці півтора року звернень на проживання від гадячанок не було. Хоча одній жінці потрібна була допомога.
— Якщо ж вона працює, а дитина ще й ходить у школу, стовідсотково вона буде думати їхати чи ні. Тому у випадку із тим чоловіком, який замінив замки у помешканні, жінка була готова їхати до полтавського притулку, але передумала, — говорить Володимир Возниця
Анна Овчаренко, соціальна працівниця притулку «Світло надії» розповідає, що жінка, яка зазнала домашнього насильства і хоче проживати у притулку, має написати заяву до поліції, поліція із цією заявою йде до міської ради і оформлює направлення до притулку. Правоохоронці приводить жінку до притулку, а його адміністрація робить запит на місцеву соціальну службу. Від них надходить направлення на проживання.
— Буде чи не буде мешкати у притулку потерпіла залежить від ситуації, яка склалася у жінки. Наприклад, опинилася на вулиці і їй нікуди йти. Щоб зрозуміти, чим ми можемо допомогти, ми із нею спілкуємося. Спочатку із потерпілою говорить соціальний працівник, потім психолог, що б зрозуміти, рівень або домашнього насилля або СЖО. Якщо ми не компетентні у цій ситуації, то ми перенаправляємо таку жінку до тих, хто компетентний, – говорить Анна Овчаренко.
Якщо жінка постраждала від сімейного насильства, у притулку вона перебуває три місяці, якщо опинилась у складних життєвих обставинах – два.
Чи можна покарати домашнього тирана?
«Б’є — значить любить», «Б’є — значить сама винна» – загальновідомі фрази, які передалися до нас у спадок. Традиційно із української сім’ї «сміття» на загал не виноситься і жінки ( і чоловіки) роками живуть поряд із тиранами. І навіть якщо стає відомо, що чоловік лупцює дружину, осуд насамперед може отримати жінка – тому що «сама винна»: не так нафарбувалася, одягла коротку спідницю, зварила не такий борщ. А те, що чоловік забороняє дружині працювати, при цьому рахуючи кожну копійку, яку витрачає на неї – донедавна це взагалі вважалося за норму, адже навіщо працювати жінці – її призначення на цій землі – «оберігати сімейне вогнище». Тому сьогодні багато жінок, перебуваючи під впливом і в середовищі цих стереотипів, будучи дискримінованими суспільством, не можуть зізнатися, що над ними чинять фізичне, психологічне чи сексуальне насильство.
А якщо чоловік заявляє про сімейне насильства, він стає об’єктом насмішок.
Петро Токар, начальник відділення №1 Миргородського райвідділу поліції розповідає, що у великих містах діють мобільні бригади під назвою «Поліна» («Поліцейські проти насильства»). Підрозділ займається винятково реагуванням на випадки домашнього насильства. Це дуже дієво, адже поліцейські, які працюють із такими сім’ями, здійснюють їхній супровід та ведуть облік кривдників. Це дуже ефективний проєкт, але не вистачає поліцейських, щоб запровадити це скрізь.
— Особи, які вчинили домашнє насильство, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність в залежності від тяжкості випадку, – говорить Петро Токар. — Суддя, призначаючи покарання кривднику, зважає на фінансовий стан родини, і може застосувати не штраф, а умовний термін.
— Чоловіки теж можуть бути потерпілими від сімейного насильства, – пояснює Петро Токар. – Їх набагато менше, ніж жінок, але насильство над чоловіками також фіксується. Це здебільшого психологічне чи економічне.
На початку лютого цього року Верховна Рада ухвалила законопроєкт 3908-1 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі»
Якщо його приймуть,на кривдника чекає накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, або виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. Або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Куди звертатися, якщо ви постраждали від домашнього насильства?
Дитина, яку била мама і потім проходила корекційну програму, спочатку поскаржилася на побої подружці. А та вже звернулася до відділу поліції. Головне, коли відбувається насильство, не мовчати.
Звертатися можна як до поліції, так і до різноманітних правозахисних організацій. Наприклад, Міжнародної правової організації «Ла Страда». На базі центру «Ла Старада -Україна» працює Національна гаряча лінія із попередження домашнього насильства та Національна дитяча лінія.
Телефони: Національна гаряча лінія 0800-500-335 та дитяча гаряча лінія 0800-500-225.
Гадяцька психологиня Людмила Пуць говорить, що людина у токсичних стосунках має фільтрувати спотворену реальність, тобто розуміти, що над тобою домінують, чітко розуміти, що таке маніпуляція, конфлікт чи насильство. І головне, навчитися берегти і відстоювати власні кордони.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
