Перемоги Анастасії
Червень 2017 року Миргород — турнір з тяги, рекорд області - 170кг.
Липень 2017 року — чемпіонат Полтавської області з класичного пауерліфтингу — абсолютна чемпіонка області та рекордсменка: присідання —160 кг, жим лежачи — 77,5кг, станова тяга - 175 кг.
Вересень 2017 року, Луцьк — чемпіонат України з класичного пауерліфтингу — чемпіонка України, встановила рекорди, отримала звання майстра спорту України. 21 квітня 2018р — Кубок титана зі станової тяги у Кременчуці— перемога та рекорди: 1-й підхід — 185 кг , 2-й підхід — 190кг., 3-й підхід — 195 кг.
16 червня 2018 року — чемпіонат Полтавської області з класичного пауерліфтингу. Стала абсолютною чемпіонкою з сумою 470 кг та рекордсменкою з присідання 180 кг, жиму лежачи 100 кг, станової тяги 190 кг.
Вересень 2019 року, Харків — чемпіонат України з класичного пауерліфтингу. Стала рекордсменкою та абсолютною чемпіонкою України зібравши суму 450,5 кг, що є рекордною і перевищує норматив МСМК (майстер спорту міжнародного класу). Цей результат став перепусткою чемпіонат Європи, який, на жаль, відмінили через пандемію.
Досвідчена гадяцька спортсменка Анастасія Марченко, чемпіонка України з пауерліфтингу розповідає про своє життя у спорті та поза ним.
- Настю, спершу запитання, яке цікавить, мабуть, кожного, коли він чує, що дівчина займається пауерліфтингом: чому обрала саме цей вид спорту?
Анастасія Марченко
Майстер спорту Украiни з класичного пауерлiфтингу,чемпiонка та рекордсменка Украiни.
Я з самого дитинства лідер: вольова та з сильним характером, тому це мій вид спорту — сильний, конкретний, жорстки. Тут все чітко та зрозуміло.
Але до пауерліфтингу у мене була легка атлетика. Скільки себе пам’ятаю, з дитинства займалася спортом. Ще у школі їздила на змагання районного та обласного рівня. Займала призові місця. Закінчивши школу, не залишила спорт. Продовжила займатися, але вже більш професійно. Їздила не лише на змагання а й на легкоатлетичні збори, які відбувалися в Ялті.
Пізніше я влаштувалася тренером в спортивний зал "Атлант". Паралельно почала займатися пауерліфтингом. Тренувалася зі своїм тренером, а за сумісництвом ще й чоловіком, Едуардом Півнем.
Батьки мене знають, тому не здивувалися, що я обрала саме такий вид спорту. Мама лише запитала: "Ну, Настя, ну ладно, легка атлетика, а це пауерліфтинг, це ж яка вага, дуже важко для тебе. Ти ж жінка, задумайся." А я їй кажу: "Мама, це мій вид спорту, все буде нормально."
— А хто для тебе кумир у спорті?
— Кумирів в мене немає, я стараюся їх собі не ставити. Є люди, які мені імпонують, ними я захоплююся, вони цілеспрямовані, мають цілі в житті, і добиваються їх. Також риси характеру.
З чоловіків мені імпонує Арнольд Шварценеггер. Він дуже крутий як спортсмен, як політик та й загалом, як людина. Він з самого нуля сам досягнув своїх успіхів.
З жінок —Лариса Соловйова, українська пауерліфтерша, чотириразово вигравала всесвітні ігри, по натурі вона лідер і цілеспрямована.
— Скільки років ти вже займаєшся пауерліфтингом? Як часто тренуєшся?
— Спортом займаюся все своє життя, пауерліфтингом - 6 років. Мої перші змагання відбувалися в Миргороді і закінчилися рекордами, які я встановила з першого підходу.
Тренуюся часто. Буває, що й 6 разів на тиждень. Тренер підбирає мені програму тренувань. А от харчуюся я погодинно, через кожні 2 години. Більше на білковому харчуванні. Можу собі дозволити солодке, але лише перед тренуваннями. А так стараюся себе обмежувати.
Працюю з різною вагою. І на тренуванні менше, ніж на три підходи я не працюю. Ми зі тренером намагаємося відшліфовувати кожен рух, і на кожній базовій вправі робимо акцент. Також працюємо з іншими вправами, щоб на змаганнях був більший результат.
—Чи бувало в тебе таке, що ти на тренуванні ставила якийсь рекорд, а потім не могла його повторити на змаганнях?
— Так. Мабуть, в кожного спортсмена таке було. На змаганнях можна травмуватися, або перехвилюватися. В мене бувало і таке, що я на змаганнях зробила те, що не змогла зробити на тренуваннях.
Перед змаганнями я постійно хвилююся, навіть не знаю чому. Постійно думаю про свої підходи, якісь моменти, нюанси.
— В тебе вже сформулювалася спортивна мрія? Хтось мріє виграти Лігу Чемпіонів, хтось — Олімпійські ігри. А про що мрієш ти?
— Я мрію, щоб всі були здорові, і щоб в нашій країні настав мир. Що стосується спорту... Кажуть: який лейтенант не хоче стати генералом. Так, і я хочу стати чемпіонкою світу і розумію, що для цього потрібно наполегливо працювати. В мене є ціль і я до неї йду.
— Що ти можеш порадити тим, хто лише починає займатися спортом?
— Терпіння, бо в спорті це дуже важливо. Цілеспрямованості. Також повинна бути ціль, підтримка рідних та близьких. Якщо людина хоче чогось досягти, а підтримки немає, буде важко. А найголовніше —ніколи не втрачати віру в себе. Якщо ти сам в себе не повіриш, то ніхто не повірить. Ну і старатися та працювати. Без цього нікуди.
