Є люди, для яких спорт ― це не просто цікаве хобі, на яке можна витрачати декілька годин в тиждень. Для декого спорт ― це необхідна складова, без якої вони просто не уявляють своє життя. І не зважаючи на нестачу часу, вони не полишають цього заняття. Сьогодні ми розповідаємо про трьох чинних чемпіонів Гадяччини.

Хлопці розповіли про свої досягнення в спорті та мрії. А також поділилися з ким із відомих боксерів хотіли опинитися на рингу та чим займаються у вільний час крім боксу.

Історія успіху у спорті

Данилові всього 13 років. На перший погляд звичайний хлопець, який навчається в Мартинівській школі, зі звичайними бажаннями та мріями. У свої 13 років він п’ятиразовий чемпіон України (провів близько 100 поєдинків), призер Кубку Європи у Хорватії. У 2019 році за високі досягнення в спорті як в Україні так і за її межами, отримав почесне звання кандидата у майстри спорту України.

– Перший раз на бокс мене привіз тато, коли мені було 7 років. Було страшно. Потім мені сподобалося і я почав ходити на тренування. Тренуюся у Гадячі у Владислава Божка.

Мрію вийти на ринг з такими видатними боксерами, як Ломаченко та Усик.

Крім кікбоксингу, займаюся тенісом, волейболом, футболом. Грав за мартинівську команду та отримував призові місця.

– Мій син почав тренуватися з семи років. Коли, ще був маленький, ми не знали, який вид спорту обрати: чи то футбол, чи то бокс. Наша мета була прищепити йому любов до спорту, правильно виховати та головне зробити людиною, щоб у Данила було світле майбутнє. Ми із дружиною хочемо, щоб син став видатним спортсменом та зміг достойно прославляти нашу державу на весь світ, – розповідає батько хлопчика Микола Вошанов.

До карантину, крім боксу ми паралельно займались бойовим самбо. У нас в Мартинівці є секція. Також їздимо на тренування та спаринги в Полтаву. Три-чотири рази на тиждень тренуємося у Гадячі.

Через карантин змагання відбуваються не часто. Останній раз їздили на чемпіонат області в Полтаву у 18 листопада 2020 року.

На сьогоднішній день, Данилом зацікавилися представники зі Словаччини, і якби не карантин, то перспективи виступати там були б на багато ближчими. Але виступати в збірній Україні – питання номер один. Поки не загадуємо наперед, але на весну є запрошення в Словаччину. Думаю, що це будуть цікаві змагання та поєдинки також серед деяких країн Європи.

Історія успіху у спорті

У цьому році гадячанину Артемові Корнієнку виповниться лише 20 років, але він вже 5 років займається боксом — з 2015 року. Свій перший аматорський бій провів вже через рік, у день свого народження, але подарунка не отримав — програв той бій. Але не здався і почав ще активніше займатися боксом.

– Спочатку займався у одного тренера, але не бачив з ним розвитку. Згодом друг познайомив мене з іншим тренером. І з ним я зрозумів, бокс – це моє.

– У 2017 році, на чемпіонаті Полтавської області, я зайняв друге місце. А через рік став фіналістом чемпіонату області серед студентів 1992-2001. У 19 років отримав допуск до змагань на Кубок України серед студентів, здобув 5 місце.

Переважно всі змагання відбуваються на Полтавщині. Бував на змаганнях у Харкові і у Києві.

Скільки провів боїв – не скажу, близько сорока точно. Я не веду підрахунок, хоча спочатку і записував бої. А потім збився та перестав це робити.

Найбільше мені запам’ятався останній мій бій у Києві 18 грудня. Все відбувалося на професійному рівні, я боксував проти майстра спорту України. Бій був рівним, але мені не вистачило сил і я програв. Було важко.

Під час бою в мене ніяких думок не було, були лише хвилювання, як і в усіх спортсменів. Найтяжче коли чекаєш свій вихід на ринг. Коли розминаєшся зі своїм суперником в одній кімнаті, бачиш всі його рухи, хвилюєшся, накручуєш себе, а тоді виходиш на ринг і думки десь зникають за секунду. Ні про що вже не думаєш, все відбувається автоматично, все що напрацьовував на тренуванні те й вийшло на рингу.

Найбільше на рингу я хотів би зустрітися із Василем Чеботарієм. Можливо, це буде через пів року. Час покаже.

Історія успіху у спорті

– Мені 26 років, народився в Гадячі, почав займатися тайським боксом та кікбоксингом у 13 років. Їздив в Полтаву на тренування. У 2013 році вирішив спробувати себе на обласних змаганнях в Полтаві і виграв, зайняв перше місце. Того ж року мене запросили на чемпіонат України по тайському боксу у місті Валки (Харківщина). Тоді я зайняв 2 місце.

Моїм першим тренером у Гадячі був Ангел Георгіев, у Полтаві — Олександр Тен і Зураб Абдулаєв. Тренувався з кращими чемпіонами світу.
У 17 років я провів останні обласні змагання, зайняв 2 місце кандидата майстра спорту України. А через рік мене призвали в армію. Відслужив півтора року, повернувся до спорту.

– В 2015 році вирішив відкрити власний спортивний клуб по тайському боксу та кікбоксингу. Отримав підтримку від своїх друзів, знайомих, тренерів. Зібрав усі необхідні документи та втілив мрію до життя. Почав тренувати у Гадяцькому ПАЛІ. Згодом переїхав в спортзал до 2 школи. На половину ремонту приміщення міська влада виділила гроші.

Треную вже 6 років. Маю своїх 8 кандидатів майстрів спорту України. Два роки тому набрав меншу групу. Дітям від 6 до 12 років, продовжую тренувати й старшу групу.

Зараз плануємо поїхати на обласні змагання в Полтаву, а тоді буде Словаччина — з 30 квітня по 2 травня.

Для мене кікбоксинг – це характер, сила волі, духу, стимул розвитку в спорті. Також нові знайомства, друзі.

– Увечері я тренер з кікбоксу, вдень – масажист, вночі – нафтовик. Я стараюся бути більше в роботі..
Я мірю, щоб мої спортсмени досягали розвитку на професійному етапі.
Є можливість розвиватися в Словаччині, для цього потрібні результати. Щоб були результати, потрібна фінансова підтримка, хоча б на добудови приміщення спортзалу.

Сподобався матеріал? Ми стараємося для наших читачів – підтримайте і ви нас матеріально!

Це займе близько хвилини. Якщо Ви в коментарі до платежу вкажете ім'я або прізвище автора – йому буде виплачено 50% від суми. Якщо ж поле залишити порожнім – всі гроші підуть на розвиток підприємства в цілому.