«Довіра». Ми об’єднуємо найкращих» – партійний банер зустрічає кожного, хто приходить до контори виробничого підрозділу імені Шевченка агрофірми імені Довженка, що входить до агрохолдингу «Астарта». Це й не дивно, адже шість працівників підрозділу балотуються у депутати до Лютенської сільської ради, а директор виробничого підрозділу Григорій Копко – ще й до Миргородської районної ради. Ми зустрілися із кандидатами і дізналися їхнє бачення розвитку громади.
Сімейний підряд
Коли чуєш прізвище Копко, одразу собі думаєш: а який? Адже у виробничому підрозділі працює два Копки: Григорій Григорович і Олександр Григорович. Батько і син. На двох у них не лише одна родина і робота, а й життєвий вибір.
Свій шлях хлібороба Григорій Григорович розпочав далекого 1985 року у колгоспі імені Шевченка із бригадира комплексної бригади. Ось уже два роки він керує виробничим підрозділом імені Шевченка. За цей час, зізнається Григорій Григорович, чимало вдалося зробити для села: проводилися ремонти доріг, завершився ремонт даху на дитячому садочку, під час карантину одинокі пайовики отримали продуктові набори. Григорій Копко говорить, що все це вдалося зробити завдяки тісній співпраці виробничого підрозділу та агрофірми «Імені Довженка».
Освітлення вулиць, ремонт доріг, покращення добробуту сіл майбутньої Лютеньської громади – ось що має бути у пріоритеті не лише депутатів, які балотуються від «Довіри», а й усіх інших депутатів, які представлятимуть інші політсили, переконаний Григорій Копко.
Григорій Копко
– Коли я тридцять років тому прийшов на роботу у колгосп у нас була упевненість у завтрашньому дні. Зараз я дивлюся на підростаюче покоління лютеньчан і мені приємно, що я, наше господарство даємо підтримку майбутньому Лютеньки, – говорить Григорій Копко, – адже тільки у нашому селі на серйозному рівні викладається ІТ-освіта, школярі беруть участь у різноманітних проєктах, як-от «Моє майбутнє у агро». Я хочу, аби учні усіх навчальних закладів майбутньої громади також мали такі ж умови навчання, як у Лютеньскій школі. Тому і балотуюся у депутати до Лютенської сільської ради. Адже маю досвід, бачення розвитку громади, особистісну вагу у суспільстві, і готовий лобіювати інтереси жителів Лютенської громади у Миргородській районній раді.
Олександр Копко щодня спілкується із людьми і не лише по роботі. І знає, чим живе громада, її потреби, запити. А це величезний плюс для роботи депутата. Крім того, Олександр має досвід самоврядування – його обирали депутатом Лютенської сільської ради. Зараз Олександр хоче спробувати свої сили у об’єднаній громаді.
– Я хочу покращити становище сіл, які увійдуть до громади і його мешканців, вивести на інший рівень розвитку, адже і прості робочі люди мають право жити у гарних умовах, – говорить Олександр Копко.
Олександр Копко
Диспетчер – права рука керівника
Цьогорічне виборче законодавство вимагає гендерну квоту – стратегію державної політики для збільшення кількості жінок у владі. Проте і без квот лютеньчанки завжди були соціально активними і ніколи не стояли осторонь громади. Цьогоріч у депутати від «Довіри» балотуються три працівниці ВП імені Шевченка – Надія Гринь, фахівець із обліку земельних ресурсів, та диспетчери Валентина Соляр і Світлана Загрудна.
Надія Гринь працює на посаді вже п’ять років. Її роботу по праву можна назвати чи не найважливішою, адже працює вона із пайовиками. І саме через неї проходить нарахування і видача коштів за паї. Надія зізнається, що щодня їй доводиться бачити людей різного достатку і соціального ліфта. Але попри це, переконує Надія, вона хоче, аби кожен житель громади за її каденцію відчув покращення.
Надія Гринь
— Обов’язково потрібно буде дбати про благоустрій, адже процес децентралізації дасть змогу залишати кошти на місцях і залучати їх у різноманітні проєкти. Я за те, щоб у громаді люди могли ходити облаштованими тротуарами, щоб у парках столи лавочки, було освітлення. Адже наша громада – це наш дім і у ньому має бути комфортно. А запорука успіху громади – у якісному освоєнні коштів.
Диспетчер – дуже важлива професія у господарстві, адже це права рука керівника. Через нього проходить уся інформація, яка повинна стати відомою директору сільськогосподарського підприємства У ВП імені Шевченка у директора Григорія Копка аж дві «праві руки» – диспетчери Світлана Загрудна і Валентина Соляр.
Валентина Соляр вже була депутатом Лютенської сільської ради – у 2010-2015 роках.
Валентина Соляр
— Усі питання, які я мала змогу допомогти вирішити – вирішувалися, можливо не так кардинально, як хотілося, але вирішувалися, – зазначає Валентина. – Я хочу змін у громаді. Освітлення, благоустрій, вивіз сміття, екологічні питання – усе це стоїть у першочерговому вирішенні. Це болючі питання не лише для громади. Я маю певний досвід, який допоможе у роботі місцевій владі, адже, щоб вирішити проблему потрібно не лише обговорити це, а розуміти, що для цього потрібно в організаційному плані. Прорахувати, підказати що до чого, це завдання депутата. Якщо люди покладають на мене надію, її обов’язково треба виправдати. І зробити це по максимуму.
Світлана Загрудна пам’ятає виробничий підрозділ імені Шевченка ще як він був КСП імені Шевченка – прийшла сюди молоденькою 21-річною дівчиною і одразу зайняла важливу посаду – бухгалтера. Але свою теперішню посаду – диспетчера – вважає не менш важливою, адже їй щодня доводиться працювати із людьми. Саме ця робота, зазначає Світлана, і спонукала її балотуватися у депутати Лютенської сільської ради.
Світлана Загрудна
— Дивишся, які у нас живуть люди, яке у нас багате село, платиш податки, але не бачиш розвитку. За роки праці у господарстві я маю достатньо досвіду роботи із фінансами і хочу, аби наші податки були ефективно застосовані, – зазначає Світлана Загрудна. – Ми живемо у час, коли у державі, за кордоном приймаються безліч програм. У них потрібно брати участь! Тому моя місія на посту самоврядування – залучати лютеньчан до цих програм, ознайомлювати із ініціативами.
Коли хочеш змін, відсидітися не вдасться
Віталій Бородай
Віталій Бородай працює агрономом у виробничому підрозділі імені Шевченка два роки. Проте трудовий шлях на підприємстві Віталія значно довший, адже працював тут і помічником, і механізатором, і бригадиром.
— Роботи я не боюся. – переконує чоловік. – І депутатства також.
Віталій говорить, що все у громаді починається із влади і самоврядування – гарних організаторів і виконавців. Досить тяжко «роздивитися» людину через завісу золотих гір, які вона обіцяє. Тому він радить дивитися на людей у праці. А люди, які йдуть від «Довіри» у депутати Лютенської сільської ради, вже зарекомендували себе.
Майже 15 років у виробничому підрозіділі працює зварювальником Сергій Янчаренко. Прийшов у господарство, коли йому було трохи за 20.
Сергій розповідає, що за ці роки у господарстві він виріс не лише професійно, а й став усвідомлювати своє значення для громади. Можна щодня жити за одним розкладом: робота-дім. Але якщо ти хочеш розвитку для свого села, так не вийде.
Сергій Янчаренко
— Я знаю, що служити громаді – це важко, але якщо ти хочеш змін, ти повинен робити ці зміни, а не відсиджуватися, – переконує Сергій, – тому я вирішив балотуватися у депутати до Лютенської сільської ради. Це перший для мене досвід. Але упевнений у тих людях – в колегах, які йдуть зі мною. Сподіваюся, лютеньчани зроблять 25 жовтня правильний вибір.
***
Через кілька днів завершиться реформа децентралізації. У лютеньчан є ще час, щоб подумати за кого віддавати свій голос. Тож якщо обирати між пустими обіцянками, краще подивіться на людей праці, хто щодня виходить у поле, працює із людьми, дбає про добробут села. Адже від того, кому ви довірите свій голос сьогодні, залежатиме ваше життя наступні 5 років.
