Книги про сімейні цінності – це та література, яка, здається, існує в усі часи. Вона не втрачає своєї актуальності та ніколи не увійде в розряд анахронізму, як це може комусь здаватися. Сучасна українська проза багата на твори, присвячені родинній тематиці, однак не всі вони мають мажорне звучання, оскільки дуже часто підіймають украй болючі проблеми.
Художні книги про сімейні стосунки належать до класики української літератури. Варто згадати безсмертний твір Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я». Проблема взаємостосунків батьків та дітей подана з гумором, з неперевершеним колоритом та точними деталями побуту, однак від цього вона не втрачає своєї гостроти та драматизму, оскільки рідні люди готові йти навіть на каліцтво одне одного, аби лише довести власні принципи.
Книги для зміцнення стосунків у родині мають життєстверджуючий характер, оскільки доводять, що заради близьких можна і потрібно долати навіть особливо важкі труднощі. В якості прикладу можна згадати роман Володимира Лиса «Століття Якова». Перед нами розгортається панорама цілого життя людини, котра стала свідком та безпосереднім учасником катастроф і поневірянь ХХ століття. Головний герой, утім, не зламався, він продовжує підтримувати близьких та рятувати тих, хто просить про допомогу. Подібну проблематику можна знайти і в книзі того ж автора «Обітниця». Перед нами – кілька родин, долі яких переплелися у справжній клубок пристрастей та невдач. Тут і зрада, і сімейні таємниці, і кохання до дівчини, яка виявляється сестрою. Письменник доводить читачам, що даних колись обітниць необхідно дотримуватися, а борги – обов’язково повертати. Творчість Володимира Лиса в чомусь перегукується з книгами Оксани Забужко. Так, її роман «Музей покинутих секретів» - це справжній монументальний епос української родини ІІ половини ХХ століття. Твір глибоко розкриває перед нами трансформацію поколінь, опалених війною, злигоднями та необхідністю суворо зберігати ті таємниці, які можуть коштувати життя. Проблеми батьків та дітей підіймаються і в збірці письменниці «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється». Однойменна повість розкриває перед нами протиріччя між дочкою та матір’ю, фоном для яких стають події останніх років. Стосунки мами й доньки, що характерно, є темою для багатьох творів. Саме їм присвячена книга «Яблуня», на сторінках якої відомі українські письменниці розповідають про свої родинні особливості. Питання жінки в родині підіймається і у збірці Анатолія Дімарова «Душа жіноча». Її героїні мають нелегку долю, іноді вони втрачають найближчих, але ніколи не опускають рук і не зупиняються перед труднощами. Ці жінки ніби втілюють трагічність ХХ століття, несучи, попри всі злигодні, життєдайну силу. Дівчина, дружина, мама, бабуся… Саме останній присвячене видання «Вузлик на пам’ять. Історії та спогади про бабусю». Воно ніби повертає нас в дитинство, коли всі найрідніші люди ще живі, а попереду багато радісного й таємничого. Ця книга буквально пахне бабусиними пирогами, а з її сторінок звучать казки і колискові. Однак, якщо ми заговорили про бабусю, то гріх буде не згадати й дідуся! Тут в нагоді буде збірка Катерини Бабкіної «Мій дід танцював краще за всіх». Вона – про покоління тих, котрі пережили Голодомор, війну й повоєнну розруху, важку працю, але не втратили оптимізму, яким щедро ділилися з дітьми та онуками.
Книги про любов та вірність надихають кожного читача. Зокрема видання «#ГАЛЯБЕЗГОЛОВИ» розкриває перед нами душевний стан головної героїні, котра втратила чоловіка, кар’єру та перспективи і опинилася перед прірвою, однак саме в цей момент отримала кохання, яке здатне вирвати її звідти. Ця книга вчить нас цінувати почуття та берегти вірність тим, кого любимо.
